Години спілкування

2017 рік

ВЕРЕСЕНЬ 

Перший урок  «Я – громадянин України – європейської країни».

 (Ціннісне  ставлення  особистості до суспільства  і  держави) 

Мета: Розвивати громадянську позицію, причетність до європейських цінностей та європейського громадянства, формувати усвідомлення власної долі й значення в житті суспільства, розширювати знання учнів про Європейський Союз.

Обладнання: комп’ютер, презентація.

Ті держави здатні стати великими, у яких великі малі люди.

О. Довженко

Класний керівник

Нам постійно твердять про те, що Україна вже є європейською державою, але чи це дійсно так? Україна зможе по праву вважатися такою, коли в кожного її громадянина будуть європейська свідомість, європейське мислення, європейське бачення. Коли кожен зможе з гордістю сказати: «Я – громадянин України! Я – громадянин Європи!» Що особисто я можу зробити, щоб моя рідна країна стала ближчою до Європи? Саме своїми власними руками, а не через підписування численних декларацій. Саме своїм власним розумом, а не через сліпе слідування чужим гаслам. Саме своїм власним духом, а не через постійне повторювання заїжджених ідей. Я можу! Я можу мислити по-європейськи, робити по-європейськи, бачити по-європейськи та показувати це всьому світові, в якому місці я б не перебував.

Коли кожен українець повірить в те, що він дійсно європеєць та почне активно доводити це в першу чергу самому собі, тоді всі інші також повірять в це! Головне – не бути пасивним, а бути свідомим громадянином. Все залежить від нас, все залежить від мене!

«Для того, щоб почати велику подорож – потрібно зробити перший крок», сказав                 Лао-Цзи. Він не знав, що через багато років, ця фраза стане філософією Євроінтеграційної політики України, де кожен повинен усвідомити свою Європейську приналежність, тим самим зробивши такий важкий перший крок. Так, я можу вийти на вулицю й волати на весь голос: «Майбутнє України - з Європою! Майбутнє України - з Європою! »… Але це будуть просто слова, що викликатимуть посмішки і нерозуміння у навколишніх. Недостатньо кричати, недостатньо писати – треба діяти!

   Тема нашого сьогоднішнього уроку «Я – громадянин України – європейської країни». На перший погляд – нічого нового для нас. Адже наша Батьківщина розташована в основному на південному заході Східноєвропейської рівнини, у Центральній та Південно-Східній Європі, тобто за своїм географічним розташуванням  Україна – звичайно ж держава європейська.  Навіть географічний центр Європи знаходиться поблизу с. Ділове Рахівського району Закарпатської області.

Україна – одна з найбільших держав Європи. Довжина кордону становить 7700 км. Наша Батьківщина межує з сімома країнами.

Назвіть ці країни (Росія, Білорусія, Польща. Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова).

Південну частину омивають води Чорного і Азовського морів, де проходять водні кордони з азіатськими країнами.

Назвіть їх (Туреччина, Болгарія, Грузія та інші).

Україна  - єдина країна Європи, яка має стільки близьких сусідів.

Отже майбутнє України тісно пов’язане з майбутнім Європейського Союзу.

Що таке Європа? Де вона знаходиться? І що ж це за Європейський союз, куди прагнуть вступити багато країн, серед яких є наша Україна?

У Давній Греції жила молода дівчина на ім’я Європа. Вона була дочкою фінікійського царя Агенора і чарувала всіх своєю красою. Бог Зевс викрав її, перетворившись на бика та відвіз на острів Крит, де Європа народила сина – Міноса, котрий потім побудував лабіринт з мінотавром.

Європа – це і назва одного зі супутників планети Юпітер. Він був відкритий Г. Галілеєм у 1610 році.

Також Європа – це частина світу розташована на заході Євразійського материка. Вона має площу 10,5 млн. кв. км, 730 млн. населення. На такій маленькій території існують 48 держав, економіка й культура яких тісно переплелася між собою. Європа – це один із головних центрів сучасної науки, техніки та технології. На долю європейців припадає більше половини світового національного доходу та більша половина промислового виробництва. Європа – найцінніша скарбниця досягнень та пам’ятників культури. Європа – це багаторічна історія, досвід, політичні, духовні традиції європейських народів.

  Європейський Союз був створений у 1992 році. До нього входять 28 країн: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Кіпр, Мальта, Латвія, Литва, Естонія, Болгарія, Румунія, Хорватія.

Літературна подорож “Європейські казки”.

Скажіть мені, коли ми знайомимося з новою людиною, що ми робимо перш за все? Ми хочемо дізнатися про неї якомога більше, чи не так?!

А якщо ми хочемо “познайомитися” з новою країною?   Що тоді? Що може допомогти нам дізнатися про неї якомога більше цікавого, нового? Що говорить про країну та її народ більше ніж підручник з географії або історії?

Авжеж казки цієї країни!

 Як багато ми знаємо про Європу та ті країни, що входять до неї? Давайте помандруємо сьогодні до деяких з них, щоб трохи ближче пізнати багатобарвне обличчя європейської культури. І мандрувати ми будемо саме казками та з їхніми героями.

Франція

Країна романтики та кохання, краси та почуттів. Столиця цієї країни – Париж. Скажіть, а якого відомого французького казкаря ви знаєте?

Так, це Шарль Перо. Він збирав різні народні казки, опрацьовував їх і видав збірник цікавих історій. Які його казки ви знаєте? А чи добре ви їх знаєте? Ось зараз і перевіримо.

Я буду читати опис героя, а ви маєте його вгадати.

·         Вона була дуже доброю та вродливою. Але мачуха не любила її. Дівчина була змушена робити всю тяжку роботу по господарству: чистити котли та каструлі, мити сходи, прибирати в кімнатах, готувати. Спала вона на горищі, біля попелу. (Попелюшка)

·         Вона з’явилася нізвідкіля. В руці жінка тримала чарівну паличку, за допомогою котрої перетворила  гарбуз на карету, мишку на коня, а старий одяг дівчинки на гарне святкове вбрання. (Фея)

·         Коли вона народилася, на свято прийшло багато фей. Всі вони побажали їй щастя, краси, успіху. Але одна, стара фея,  передрекла, що дівчина вколиться веретеном та помре. (Спляча красуня)

·         Дівчинка дуже любила свою бабусю, тому часто носила їй пиріжки. Вона завжди одягала свою улюблену червону накидку з капелюшком. (Червоний Капелюшок)

·         Цей чоловік мав багато дружин, але всі вони загадково зникали. Його ім’я походило від його бороди, якою він дуже пишався. А ще у нього була таємниця, пов’язана з маленькою кімнаткою та ключем від неї. (Синя Борода)

·         Він маленький на зріст, має чотири лапи, вуса та хвіст. На відміну від своїх родичів він вмів розмовляти як людина. Завдяки його розуму та хитрощам його володар став заможним паном. (Кіт у чоботях)

Наступна країна – Англія (Великобританія).

Вона відома своїми легендами про королів, лицарів, героїв та грабіжників. Подивимося, чи знаєте ви їхні імена.

·         Він жив у лісі зі своїми друзями, грабував багатих і віддавав все бідним. (Робін Гуд)

·         Могутній чарівник поєднав його з каменем. І лише обраний міг дістати його. З його ім’ям ішли в бій. Ним посвячували в лицарі. (Меч Екскалібур)

·         Цей чоловік об’єднав всю Англію. Він побудував місто, що стало вінцем честі та справедливості. За його круглим столом збиралися кращі з кращих. (Король Артур)

·         Він лицар честі. Все своє життя він захищав свого короля, свою віру та свою країну. Його кохання до королеви оспіване в легендах. (Ланселот)

Наш новий пункт призначення – це Німеччина.

Дуже довгий час вона складалася з маленьких князівств, кожне з котрих мало свою культуру та літературну спадщину. Але два брати Якоб та Вільгельм ..... (Грим) вирішили зібрати всі казки.  Чи впізнаєте ви їх головних героїв?

·         Ця компанія складалася з чотирьох друзів з музикальними вміннями. (Бременські музиканти)

·         Через неї вони перетворилися на воронів. Щоб врятувати їх дівчина мала мовчати протягом семи років. (12 братів)

·         Брат та сестра. Мачуха забажала позбутися їх, тому відвела до лісу. Там вони знайшли гарний будиночок, у котрого дах був зроблений з пряників, а вікна з льодяників. (Гензель та Грета)

·         Була в одного короля дочка, гарна але дуже вередлива. Вона відмовляла всім принцам. Розлютившись король віддав її за першого ліпшого перехожого. Ним виявився молодий та розумний король. Як його звали? (Король Дроздовик)

·         Вона змушена була піти з дому та жити в лісі з маленькими чоловічками. Адже  мачуха ненавиділа її за вроду. Через це і намагалася вбити дівчину то гребінцем, то яблуком. Але справжнє кохання завжди робить дива. (Снігуронька або Білосніжка)

Нашою передостанньою зупинкою буде – Данія.

Тут народився і творив відомий письменник і казкар – ..... (Ганс Христіан Андерсен). Всім дітям відомі його казки, а вам?

·         Всі народилися гарними, і лише він був наче маленьке чудовисько. Всі його цуралися. (Гидке каченя)

·         Ким стало Гидке каченя? (Лебідь)

·         Вона була холодна наче крига. Мешкала на Півночі і ненавиділа дітей. (Сніжна королева)

·         Лише її самовідданість та палке серце допомогли врятувати кращого друга з полону           ( Герда та Кай)

·         Вона танцювала, а він стояв і милувався її красою. Він не був схожий на своїх “братів”. Адже в нього була лише одна нога. (Стійкий олов’яний солдатик)

Ну ось ми і дісталися нашого кінцевого пункту – Угорщини.

Видатний поет Шандор Петефі назвав свою батьківщину казковою країною–садом. Оточений з півночі пасмом Карпат, прорізаний багатоводними артеріями Дунаю і Тиси, цей край відзначається м’яким кліматом і багатою природою. Угорські казки – це мудрість народна, джерело моральної і духовної сили, в них відображена його багатовікова історія. Пізнавши казки, ми зможемо ближче пізнати душу нашого доброго сусіда – народу з  берегів Дунаю.

То ж сьогодні я хочу прочитати одну з найцікавіших казок Угорщини, яка називається “Рожа і Янко”.

Отже ви зможете додати до своєї скарбнички казок ще одну цікаву історію про брата та сестру. Сподіваюсь вона вам сподобалась. На цьому наша подорож закінчилася.

«Хто там говорить, що й сам невпевнений, ким був я і як я звуся?

Я – українець, Я – європеєць і цим горджуся!

 Література:

1.      Виховна година: «Україна – держава європейська»  Автор:  Савченко Оксана Сергіївна

2.      Проєвропейське майбутнє України. Юлія Фролова

3.      Вікіпедія.

Джерело : https://erudyt.net/vixovni-zaxodi/konspekti-do-1-veresnya/pershyj-urok-ya-hromadyanyn-ukrajiny-jevropejskoji-krajiny.html

Моє спілкування з людьми (година спілкування До дня миру)

(Ціннісне ставлення до сім’ї, родини,  людей)

 «Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування»

(А. Екзюпері).

Мета: озброїти учнів знаннями і практичними рекомендаціями про основи спілкування; дати їм практичні рекомендації щодо удосконалення своєї мови, уміння спілкуватися; спонукати учнів застосувати набуті знання у повсякденному спілкуванні; формувати в них навички тактовно, цікаво говорити, установлювати тісні стосунки із співрозмовником, виховувати в них високу мовні культуру, сприяти самовдосконаленню учнів, їхньому інтелектуальному і моральному розвитку.

Обладнання: роздавальний матеріал (роздруковані картки, на яких подані ситуативні задачі); одна квітка для гри «Подаруй квітку».

Хід заняття

Бесіда.

Завдяки чому люди розуміють одне одного?

Що таке спілкування?

Як ви думаєте, чому кожна людина зацікавлена в тому, щоб вміти говорити вдало спілкуватися?

Чи можна за мовою людини судити про її культуру, вихованість?

Чи позначаються особливості спілкування людей на їхніх взаєминах, настрої, самопочутті й працездатності?

Що необхідно людині для того, щоб відчувати радість від спілкування?

Чи можна навчитися правильно спілкуватися з людьми?

Від якого спілкування слід відмовлятися?

Слово вчителя.

Поняття «спілкування» в психології уживається найчастіше стосовно між особових контактів. Спілкування – це взаємодія двох або декількох осіб в обміні інформацією чи в практичній діяльності. Спілкування з іншими людьми розглядається як «обробка людей людьми», визначити як «обробку людиною самої себе». Відомий філософ Л. Фейєрбах визначив значення спілкування таким чином: «Спілкування звеличує, у суспільстві людина мимоволі, без жодного удавання тримає себе інакше, ніж наодинці».

Мистецтво спілкування – одна з найбільших здібностей людини, вона підтримає її над усім живим і робить людиною!

Слово – найбільш змістовий, об’ємний, виразний засіб людського спілкування. Уміння говорити, слухати – важливі умови взаєморозуміння. Нема у світі зброї, сильнішої за слова. Недаремно говорять, що словом людським можна зсунути гору з місця. Словами борються, словами люблять, словами ненавидять, словами вбивають, словами творять величезні справи в історії людства.

Про вміння користуватися словом писали ще в давню давнину. У «Повчанні синам» Володимира Мономаха говориться: «При старих мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними й собі молодшими… без лукавого наміру розмовляти і більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою».

Ще з «Одіссеї» великого Гомера беруть витоки такі приказки: «Про одне слід говорити, а про інше мовчати», «Про одне хоч сім кін, про інше заціп». Вислови давньогрецького драматурга Сокола: «Мовчи, глуха, - менш гріха», «Хто мовчить, той двох навчить» - теж стали приказками.

Робота з прислів’ями та приказками.

• Погане слово краще проковтнути, ніж промовити.

• Яка людина, така її мова.

• Вмієш казати – вмій і змовчати.

• Ласкаві слова – весняний день.

• Слово людини здатне обернутися злом.

• Слово не стріла, а серце пробиває.

• Гарне слово дорожче за гроші.

Слово вчителя. 

Гра «Подаруй квітку».

Учитель дає одному з учнів квітку. Він зможе подарувати її тому, хто його найкраще попросить. Зміст прохання має бути щирим, ввічливим, змістовним і обов’язково аргументованим. (Уживаючи слова ввічливості, використовувати міміку, жести, інтонацію.) Особисті інтереси не враховуються. Учень має обґрунтувати своє рішення (наприклад, чому саме Олі він віддав квітку).

Учні по черзі висловлюють прохання.

Слово вчителя.

У реальному житті не старайтеся маніпулювати причинами, бо це призводить до того, що дехто звикає обманювати людей придумує причини, щоб викликати жалість.

У спілкуванні важливо все. Для прикладу візьмемо вітання.

Запитання до учнів.

Як ви думаєте, яку роль відіграє вітання при зустрічі з іншими людьми?

Слово вчителя.

Відмовитись від привітання або не відповісти на нього в усі часи й у всіх народів вважалося вершиною невихованості й неповаги до оточуючих. Адже в поклоні, у коротких словах привіту дуже великий зміст… Я тебе бачу, Людиною. Ти мені приємна. Знай, що я тебе поважаю і хочу, щоб і ти до мене добре ставилася. Я бажаю тобі всього самого доброго: здоров’я, миру, радості, щастя. Ось що означає просте, звичайне «здрастуйте».

В усі часи люди вітали одне одного. Рухи, жести, слова, якими здавна обмінювалися люди різних країн у момент вітання, дуже різноманітні. Отже, якщо ви зібралися у закордонні мандри – не забувайте цього, аби не потрапити у скрутне становище.

У багатьох країнах на прощання машуть рукою. А, скажімо, у Греції цей жест зрозуміють як «іди до біса». Якщо в Болгарії кивають головою, ніби погоджуючись, не помиліться, тому що це означає «це неможливо».

Майже скрізь постукування пальцем в лоб означає «ну й дурень». У Голландії таким чином висловлюють захоплення «Як розумно!» В Україні при зустрічі та прощанні знайомі рідко цілують одне одного. У Західній Європі це звичайна річ, а от кількість поцілунків усюди різна: у Парижі – чотири, у Бельгії – три, в Англії – один.

Бліц - турнір.

1. Хто вітається першим у таких ситуаціях?

а) Молода дівчина поспішає на зустріч юнаку.

б) Жінка років 30 зустрічається з людиною похилого

віку.

в) Людина стоїть, інша проходить між неї.

г) Вам зустрілася одружена пара.

2. Ви прийшли в гості. З ким першим ви повинні вітатися? А потім?

3. Як бути, коли вас помилково привітали?

4. Чи будете ви вітатися з жильцями вашого будинку, якщо ви не знайомі?

5. Чи можна замість «здрастуйте» говорити «привіт»?

6. Чи може жінка подати руку в рукавичці? А чоловік?

7. Вам потрібно втрутитись у розмову старших. Як це зробити?

8. Як знайомлять друзів зі своїм батьком?

9. Вас знайомлять із хлопцем та дівчиною. З ким ви повинні привітатися

спочатку, як? Чи треба подавати руку і чому?

10. Як запитати у перехожого час, дорогу до якоїсь установи?

11. Як запросити по телефону свого друга, коли трубку підняв хтось з його

рідних?

12. Як запитати в магазині про вартість будь-якої речі?

13. Як правильно запросити дівчину до танцю, як потім її провести до місця, як

їй подякувати?

Робота в парах.

Учитель роздає роздруковані картки, на яких подані ситуаційні задачі, і просить учнів їх розв’язати.

Ситуаційні задачі

Ви увійшли в автобус в останні двері й побачили, що біля передніх дверей стоять ваші друзі. Чи треба привітатися з ними? А якщо треба, то як це зробити?

З вами, мабуть, таке траплялося: ви часто зустрічаєте людину, наприклад, у сквері, через який ходите до школи, але ви на знайомі з нею. Чи треба в таких випадках вітатися?

У шкільному коридорі розмовляють учителі. Серед них Олег побачив свого класного керівника і , проходячи повз них, ввічливо сказав: «Здрастуйте, Ігорю Семеновичу!» Яку допущено помилку? Можливо, все гаразд?

Слово вчителя.

У спілкуванні є ще одне правило, про яке не слід забувати. Яким би не був ваш настрій, ви зобов’язані бути коректними з товаришами, не старайтесь на комусь «зігнати злість». Адже відомо, що настрій, внутрішній стан людини в першу чергу відбиваються на результатах праці.

Гра «Хто більше назве чарівних слів».

Учитель пропонує учням назвати відомі їм слова-привітання, побажання, звертання. Усе назване учнями записується на дошці в три стовпчики.

Привітання

Вітаю вас!

Привіт! Салют!

З днем народження!

З новосіллям!

З приїздом вас!

Зі святом вас!

Доброго ранку!

Доброго дня!

Доброго вечора!

На добраніч!

Побажання

Доброї ночі!

Спокійної ночі!

Доброго здоров’я!

Успіхів вам!

Хорошого відпочинку!

Всього доброго!

Бажаю вам здоров’я, щастя!

Бажаю вам приємно провести свята!

На здоров’я!

Наше щире вітання!

Звертання

Будь ласка, вибачте.

Боюсь, що я вас образила.

Не жалкуйте.

Дозвольте попросити вибачення.

Я не можу не вибачитись.

Юнаки! Дівчата!

Я не хотіла вас образити.

Мої рідні!

Прийміть мої співчуття.

Я завдав вам скільки клопоту.

Я рада за вас!

Слово вчителя.

А як бути, коли людині потрібно зробити зауваження? Адже можна відразу зіпсувати їй настрій.

Дійсно, інколи те, що ми збираємося сказати іншій людині, не завжди приємно. А тому робити зауваження – тонке мистецтво, якого потрібно вчитися.

Цікаві правила спілкування подає Б. В. Бушелова у книзі «Поговорімо про вихованість».

1. Виявляйте інтерес до людей. Хай ваш співрозмовник відчує, що він не байдужий вам.

2. Навчіться посміхатися. Щира, доброзичлива посмішка – це мистецтво.

3. Зазвичай, розмовляючи, ми не звертаємося до співрозмовника на ім’я. У кращому випадку – скоромовкою. Не заощаджуйте на цьому. Звук власного імені дуже приємний людині.

4. Будьте хорошим слухачем. Знаючи інтереси свого співрозмовника, намагайтеся переводити розмову в русло його інтересів.

5. Дайте людям відчути їх значимість і робіть це щиро. Спробуйте, і у вас вийде.

Спілкування не може обмежуватися тільки тим, про що сьогодні йшла мова. Ми спілкуємося в транспорті, за столом, в театрі, у сім’ї, у колі друзів.

Запам’ятай, чого треба навчитися і до чого прагнути під час спілкування:

- знати, з ким спілкуватися;

- не хвилюватися і не боятися;

- мати теми для розмов та ставити мету спілкування;

- уміти ставити спілкування;

- тактовно і спокійно говорити;

- уміти вчасно промовчати;

- вчасно іти на компроміс;

- в оптимістичному плані керувати своїм настроєм;

- прагнути до доброзичливості;

- прагнути, щоб люди були задоволені спілкуванням.

Чого потрібно уникати під час спілкування:

- не говорити багато;

- не докучати мовчанням;

- не говорити про свої хвороби, біди, нещастя;

- не бути людиною настрою;

- не говорити з іншими про те, що їх не цікавить;

- якщо можна, уникати критики;

- не хвилюватися;

- не говорити монотонно;

- не говорити довгими реченнями;

- не говорити спочатку про другорядне, дрібниці;

- не зловживати мімікою, жестами;

не зловживати часом.

Заключне слово вчителя.

Отже, спілкування – це не тільки взаємини, контакт між людьми, які пізнають одне одного, обмінюються інформацією і переживаннями з метою взаєморозуміння і взаємо регулювання поведінки, але це і спосіб існування, і головна умова розвитку людей. «Чим багатше і гармонійніше розвинена людина, тим більше готова вона до щастя. Для неї світ багатий, захоплюючий, а головне – добрий і відкритий. Він схожий на дім друзів: що хочеш – візьми, що цінуєш – віддай.

А для людини обмеженої світ як величезне місто в абсолютно незнайомій країні. Усі вулиці відкриті, а йти по них страшно, бо невідомо, куди ведуть. І запитати когось – не знаєш мови… Гармонійній людині легко в спілкуванні: їй не треба шукати теми для розмови. А спілкування – це наше, якщо так можна виразитися, соціальне дихання».

Дійсно, як важко вміти знаходити спільну мову! Як важливо зрозуміти одне одного! Із самого дитинства треба засвоювати науку спілкування, оволодівати вмінням вести себе серед людей так, щоб їм було добре, приємно, зручно!

Список використаних джерел

1. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : Наук.-метод. посіб. /

О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Помету. – К.: Видавництво А.С.К. 2006.-192с.

2. Майданець Іріаїда " Добрий день! Урок ввічливості” // Шкільний світ. - 2007.-№4.

http://nadoest.com/godina-spilkuvannya-yedina-spravjnya-rozkish-ce-rozkish-lyudse

"Я і мій характер"

(година спілкування)

 Мета: розширити уявлення учнів про характер, його вплив на долю людини; спонукати до аналізу вчинків, думок, почуттів і бажання працювати над собою; стимулювати інтелектуальну активність вихованців, вчасно, логічно і доцільно, генерувати ідеї, думки; учити бути тактовними і толерантними у взаєминах з учасниками заходу; формувати такі моральні якості як доброта, щирість, чесність.

Хід заняття

     I. Оголошення теми заняття

     — Діти, сьогодні ми проведемо годину спілкування на тему: "Я і мій характер"

    Під час години спілкування ви будете висловлювати власні думки і дискутувати.

     З’ясуймо значення слова «дискусія».

     Дискусія — широке обговорення якогось спірного питання для з’ясування різних поглядів.

—   Який девіз древніх ми знаємо про суперечку?

(народжується істина)

—   Які правила етикету ведення суперечки?

1. Перший обов’язок – вміти протилежні докази вислухати, точно зрозуміти і оцінити.

2. Вміння вислухати – фундамент мистецтва суперечки.

—   Яка важлива умова справжньої і чесної дискусії?

(Повага до переконань і поглядів суперника)

—   Що неприпустиме під час ведення дискусії?

(Висміювання, зневажливий тон, грубощі, недоречні дотепи)

—   Що необхідно для ведення дискусії?

(Розум і душевна рівновага)

—   Які є манери ведення дискусії?

(По-лицарськи, по-хамськи, на війни як на війні)

—   Який повинен бути стан учасників дискусії?

(Спокійний, врівноважений)

     Англійський письменник і філософ 19 ст. Джонсон Вільнінс сказав: «Намагайтеся, щоб у суперечці слова твої були м’якими, а аргументи твердими».

     Зачитайте зі своєї «Скарбнички», що може слово зробити з людьми: Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу і безнадію, одухотворити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і зародити невіру, надихнути на працю і скувати сили душі…

     Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живучою водою, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом.

     Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле приносить біди.

     Зачитайте прислів’я, які допоможуть вам проводити диспут.

     Від теплих слів і лід розметає.

     Слово не горобець, як вилетить не спіймаєш.

     Гостре словечко коле сердечко.

     Будь господарем свого слова.

—   Якими словами можна розпочати дискусію?

Я думаю…Мені здається…Якщо я не помиляюсь…

—   Які ще слова вам знадобляться? (Можливо я… На мою ж думку…Ваша думка цікава, але…)

Звернімось до теми нашого заходу.

Умовно у нас є 3 зупинки.

Перша: Характер людини.

—   Які будуть ваші думки щодо слова «характер?»

(Учні висловлюються)

     Знайдімо значення слова «характер» у тлумачному словнику.

1.     Сукупність стійких психічних властивостей людини, що формуються в процесі її виховання, навчання, праці, діяльності.

2.     Сила волі, наполегливість у досягненні мети.

3.     У літературі художній образ, що узагальнює в собі типові риси певної групи людей.

     Отже, характер щось таке, що є стержнем, підпорою, становою силою, що впливає на вчинки і поведінку людей.

—   Що таке вчинок?

—   До чого веде повторення одного і того самого вчинку? (звичка)

—   Що формує  звичка? (характер)

—   На що впливає характер? (на долю)

В народі кажуть:

«Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю»

     Тому щастя людини і її життя часто залежить від одного необдуманого вчинку.

—   Чим відрізняється одна людина від іншої? ( зовнішність, зріст, вдача)

—   Чи є схожі людські обличчя?

—   Чи є схожі людські характери?

—   Чи може це бути абсолютним?

—   Які є людські характери? (сильні/слабкі, легковажні/серйозні, добрі/злі, черстві/чуйні, підлі/благородні)

—   Як ви думаєте, чи існують люди, які завжди в будь-якій ситуації добрі, чуйні, чесні, спокійні?

—   Чи зустрічали ви таких?

—   А навпаки?

—   Де такі можуть бути?

—   Які найчастіше трапляються люди у повсякденному житті?

Зупинка друга. Риси людського характеру.

—   Про які риси людського характеру ви дізналися із збірки народної творчості «Народ скаже — як зав’яже?»

 (розум)

Аби розум — щастя буде.

Вчися розуму не до старості, а до смерті.

Гарна птиця крилом, а чоловік розумом.

Золото без розуму – болото.

—   Яку ваду на противагу розуму висловлює народ?

Дурний горя не має.

Дурний дурня торочить.

Дурній голові і ліки не допоможуть.

—   Що означає у нашому розумінні «розумна людина?»

—   Яких людей не можна називати дурними навіть самому собі? (хворих)

—   Чи можна вживати слово «дурний?»

—   При яких обставинах?

—   Яку рису в людині найбільше цінуємо?

—   Які ви знаєте прислів’я про доброту?

Робота в групах: пояснення змісту наступних прислів’їв.

Добро добром згадують.

Добре роби добре і буде.

Доброму скрізь добре.

—   Яке ви знаєте «золоте правило Біблії?»

(Люби ближнього свого як самого себе)

—   Хто такий «ближній?»

—   Що означає любити ближнього?

—   Що написано про добро в Біблії?

(Любіть ворогів своїх, творіть добро тим, хто вас ненавидить)

—   Чи часто ви робите добро своїм ворогам?

—   Чому це важко робити?

—   А що внесе добро між вами і вашими ворогами?

—   Що означає робити добро в широкому розумінні слова?

—   Який антонім до слова добрий?

(зло)

Злий чоловік гірше від вовка.

Злості повні кості.

У кого є злість, той своє серце їсть.

—   Яке слово іде поряд з добротою? (совість)

—   Коли говоримо «совісна людина?»

—   В яких випадках можна почути «безсовісний?»

Совість — найкращий порадник.

Совість гризе без зубів.

Не догоджай людям, а совісті своїй.

—   Яких людей не тільки не люблять, а й не довіряють?

(брехливим)

Не хитруй — натрапиш на хитрішого.

Слова ласкаві, а думки лукаві.

—   Чому ми не поважаємо і не любимо хитрих людей?

—   Чому хитрий чоловік гірший від ворога?

—   Що ви розумієте під словом «гордість»?

—   До чого призводить надмірна гордість?

Гордий — дурного брат.

Горді та вперті нічого не варті.

Гордість з ума зведе.

—   Що найчастіше роблять горді люди? (хваляться)

Не хвалися у дзеркало подивися.

Кожний дубок хвалить свій чубок.

Не хвалися, але покажися.

—   Чи можна хвалитися у повсякденному житті? Чому? Навіщо?

—   В яких випадках?

—   Чому говорять, що упертий гірше свині?

—   В яких випадках ви стаєте вперті, хоч знаєте, що неправі? Чому?

Упертий хоч черпаком вухо ріже.

Хоч кіл на голові теши, а він своє.

На впертих воду возять.

—   Про кого кажуть «Щедрий за копійкою труситься?»

—   Що означає скупий?

—   До чого іноді призводить скупість? (двічі платить)

—   Як розрізнити скупість і економію?

—   Що означає бути економним?

—   Скупість поступово породжує заздрість.

Заздрісний від чужого щастя сохне.

У заздрості на все очі великі.

Заздрість здоров’я  з’їсть.

—   Коли людина говорить « Я тобі по доброму заздрю?»

—   Що означає «смілива людина?»

—   Що може смілива, але слабка здоров’ям людина?

—   Чого не може сильна, але боязка людина?

—   Коли говорять, що моя хата скраю, я нічого не знаю?

Є людська вдача, яку не підставиш під жодну з рис людського характеру.

Це безхребетність! Безхарактерна людина.

Це не тільки дуже поганий характер, але іноді й небезпечний для людей. Від такої людини можна чекати чого завгодно.

     Через свою безхребетність вона піддається поганому впливові, згубним звичкам, зрештою такі люди здатні на злочин і на зраду. Отже, характер — зовнішній прояв внутрішньої духовною суті люди, що становить її неповторність.

     Зупинка третя. Як подолати негативні риси.

—   Які риси людського характеру ви найчастіше бачите у своїх друзях, однокласниках?

—   Чого б ви хотіли бачити більше?

—   Чого не хотілося б бачити взагалі? Чому?

—   А чи може бути так?

—   Які риси характеру переважають у вас?

—   Чи є у вас вади?

—   Чи справедливо кажуть: « У мене поганий характер, я таким вродився?»

—   Чи передається у спадок характер?

—   Що впливає на характер людини?

—   Чи є характер незмінним на протязі усього життя?

—   Від чого залежить характер людини?

—   Хто винен у ваших поганих вчинках?

—   Як подолати негативні риси характеру? Що для цього треба зробити?

—   Коли наслідки будуть успішними?

—   Чи допомагають вам зауваження учителів, повчання батьків?

—   У яких випадках?

—   Коли б ви не хотіли чути зауваження і повчання?

—   Якщо перед собою людина поставила мету змінити рису характеру, чи допоможе вираз: «Почну з наступного понеділка?»

—   Коли треба починати?

—   Як потрібно це робити?

III. Підведення підсумків

І в підсумку хочу сказати:

     Прийдіть від власних щоденних вчинків до щасливої долі, щоб рідні, близькі і знайомі, просто чужі люди були щасливі поряд з вами.

http://osvita.ua/school/lessons_summary/outschool/46003/

"Сім природних чудес України"" (година спілкування)

Мета:             

·         ознайомити учнів з історичною спадщиною українського народу,

·         розширити знання про шедеври архітектурної та паркової культури,

·         формувати свідоме ставлення до інформації, вміння її збирати, зберігати та розповсюджувати,

·         розвивати полікультурну, самоосвітню, комунікативну та соціальну компетентності,

·         виховувати почуття патріотизму та гордості за приналежність до українського народу.

Обладнання:  мультимедійний проектор, звукова апаратура, аудіо та відео фрагменти, екран, гиря, свічка, мішечки з зерном, землею, іграшкові козеня, вівця, макети лоції, свитку.

Ведучій 1:   Київ... Русь… Україна… Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець. Вони виражають духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Оглядаючи з висоти пташиного польоту рідну землю, захоплюєшся її красою та величчю. Яка широчінь! На заході постають зелені Карпатські гори, не півдні золотиться море пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси. І все це наша Батьківщина – Україна!

Ведучій 2: Так, Україна… Обважніла плодами масного чорнозему й праці невсипущих хліборобських рук. Ярки й переярки, ліски й переліски, улоговини й степи, хутори й села – арена минулих кривавих боїв за ці родючі землі, арена тяжкої праці багатьох поколінь. Колишнє дике поле, а тепер неозорі степи – засіяні й зжаті. Чудесні мармурові храми, розкішні скляні палаци й казкові сади з водограями та повітряними містками.

Ведучій 3:       Україно, ти для мене – диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік…

Спробуємо збагнути велич нашої країни, поринемо в світ чудес, що склали наші співвітчизники. І так вирушаємо у подорож…

(на екрані відео фрагмент та презентація «Успенська Києво-Печерська Лавра»

www.docme.ru/doc/264921/Киево-печерська_лавра )

Розповідь вчителя :Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври. Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р. Києво-Печерська обитель була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софійським собором внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 р. Монастирське життя зосереджене в Нижній лаврі. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів.

 Обитель засновано 1051 р., за князя Ярослава Володимировича, ченцем Антонієм, як печерний монастир. Один із перших монастирів Русі, що поклав початок руському чернецтву. Києво-Печерська лавра відіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковнослов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті минулих літ»), Нікон, Сильвестр. У XIII ст. було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе джерело з історії Києва. У XVIII ст. Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали 3 міста, 7 містечок, близько 200 сіл і хуторів, понад 70 тис. кріпаків, 2 паперові фабрики, 11 цегляних і 6 скляних заводів, більше 160 винокурень і вітряків, близько 200 шинків, 2 кінних заводи.

Були й роки забуття та руйнування, але з 1988 р. чернецьке життя і богослужіння в Києво-Печерській лаврі відновлено. Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври органічно пов'язаний з унікальним наддніпрянським ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра. Сучасний лаврський ансамбль розташований на площі 22 га і поділяється на такі частини: Верхня лавра, Ближні печери, Дальні печери, Гостинний двір.

На території лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної - генеральний суддя українського війська В.Кочубей і полтавський полковник І.Іскра. У Спаса на Брестові церкви - засновник Москви Юрій Долгорукий. У музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок. Особливий інтерес викликає колекція з дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.

(аудіо запис святкового дзвону www.docme.ru/doc/264923/звон )

(на екрані відео фрагмент та презентація «Кам’янець»

www.docme.ru/doc/264922/Каменець-Подільський)

Національний істо́рико-архітекту́рний заповідник «Кам’янець» (скорочено — НІАЗ «Кам’янець») розташований в Кам'янці-Подільському Хмельницькій області. Це старовинні стіни та земляні вали з усіма старовинними фортечними спорудами, Руською та Польською брамами, вежею Стефана Баторія. До проголошення фортеці заповідником місто зазнало непоправних утрат: ще до війни було стерто з лиця землі низку прекрасних храмів: Вірменський Миколаївський, Іоанно-Предтеченський, Казанський, Троїцький у Старому місті, Олександра Невського — на Новому плані.

Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст, що з'єднує місто та Замковий комплекс.  Він викликав немало суперечок щодо свого походження. За однією з гіпотез, міст було зведено римлянами у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. До нашого часу збереглася система потерн (ходів) і казематів. Денна вежа призначена для спостерігачів. Уявіть, можна піднятися на неї кожному і насолодитися оспіваним українським краєвидом! Невід'ємною частиною Старого міста, його перлиною, є Стара фортеця, яка стала візитною карткою Кам'янця-Подільського, його символом.

:  Історія заснування фортеці починається в XII столітті. Немов продовження кам'яних скель височать башти фортеці. Одинадцять башт входять до складу, кожна має свою назву і свою історію. Так, наприклад, у Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця глибиною 40 м і в діаметрі 5 м видовбана в скалі. Досі в її стінах збереглося величезне дерев'яне колесо з пристроєм для підняття води на поверхню. А найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув'язнений Устим Кармелюк, український народний герой, захисник бідних і знедолених, що сам народився у сім'ї кріпака. За 23 роки боротьби Кармелюк з повстанцями здійснили більше 1000 нападів на поміщиків. Всього ж протягом діяльності Кармалюка на його боці воювали близько 20 тисяч борців за свободу і справедливість.

За допомогою зрадника Кармалюка вислідили у селі Коріченци Шляхові і, в ніч на 10 жовтня 1835 року, він був убитий шляхтичем Рудковським. Його вважали чаклуном. Народна  поголоска запевняє, що вбито Устима було ґудзиком, бо звичайна куля не бере характерника. Тіло вбитого Кармалюка кілька днів возили по селах. Цар Микола I викликав вбивцю Кармалюка до Петербурга, особисто розмовляв з ним і нагородив діамантовим перснем. За легендою в Кармелюковій башті й досі живе Сокіл. Це душа Кармелюка перевтілилася в гордого та вольнолюбивого птаха.

Площа заповідника становить 121 га. Це передусім Старе місто, затиснене в петлі річки Смотрич, а також прилеглий каньйон Смотрича, Замковий міст, комплекс Старого й Нового замків. За довідкою в місті 175 будівель – це пам'ятки архітектури. За цим показником Кам'янець-Подільський посідає третє місце в Україні (після Києва та Львова).

(на екрані відео фрагмент та презентація «Херсонес Таврійський»

www.docme.ru/doc/264920/херсонес_таврійський)

Учень10:  Херсоне́с Таврі́йський (дав.-гр. значить «півострів»), за середньовіччя Херсон, у слов'янських джерелах Корсунь) — старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). 23 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО Херсонес Таврійський був включений у список світової спадщини ЮНЕСКО. Херсонес Таврійський був заснований 422–421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія.

Місто було огороджене могутніми оборонними стінами і розплановане за схемою, поширеною тоді в грецькому та римському світі. До наших днів збереглося багато давніх споруд. При розкопах виявлено залишки грецьких, римських і візантійських оборонних мурів, житлових кварталів, домів з басейнами на дощову воду, лазничками й іншим устаткуваннями, гончарні майстерні, рибозасолованне обладнання, колодязі; понад 50 християнських церков, терм, театру (на 3000 осіб) тощо. За мурами міста розкопано чимало поховань з багатим інвентарем. Серед них елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці.На території Херсонесу міститься Херсонеський історико-археологічний музей-заповідник.

Лише в 1827 році на цьому місці розпочалися розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву - "Руська Троя". Територія досліджується археологами уже 170 років. За цей час відкрито більше третини міста. Серед археологічних знахідок є унікальні предмети – присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові предмети. Загалом музейні зібрання заповідника нараховують понад 200 тис. експонатів.

Софіївка – парк (кінофрагмент з музичним та звуковим супроводом

http://rutube.ru/video/067eb5b463d68f536a082d4355c72d25/)

(на екрані відео фрагмент та презентація «Хотинська фортеця»

www.docme.ru/doc/264919/Хотинська_фортеця)

Хотинська фортеця — фортеця 13–18 століття у місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям.

Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася.

Наприкінці 11 століття Хотин належав до Теребовлянського князівства. У 1140-х роках він перейшов до Галицкого, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств. У 1250–1264 роках князь Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. Хотин багато разів переходів з рук до рук і весь час перебудовувався: молдавський володар воєвода Стефан III Великий значно розширив межі фортеці: було зведено прикрашений геометричними орнаментами мур шириною 5-6 і висотою 40 метрів, п'ять башт, рівень двору фортеці піднімають на 10 метрів та розділяють на Княжий двір і двір Воїнів. Саме так виглядає Хотинська фортеця сьогодні, крім брами з дерев'яними мостами, зведеними на початку 18 століття турками. Хотинська фортеця – форпост усіх русько-турецьких війн.

Так описав тоді місто саксонський принц Фрідріх Заальфельдский. Хотинська фортеця вформі чотирьохкутника, 1800 на 730, має четверо воріт. Ворота називались: Водяні, Стамбульські, Бендерські і Корохові. В середині замку знаходяться палац, мечеть, турецька баня, багато магазинів і 40 різних будинків, в яких могло би розміститись 800 чоловік. Місто розташоване вище фортеці і оточене грабовим палісадом до самої фортеці. Одне передмістя називалось Константинополь, а інше, біля воріт, які виходили на дорогу до Окопів, називалося Румля. Між двома передмістями був сад Осман, малий струмок, який стікав в Дністер, ділив місто і фортецю на дві частини.

Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник. Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги та знімати фільми. Стіни твердині над Дністром можна побачити у багатьох кінострічках Давайте перевіримо, чи знаєте літературу середньовіччя? Назвіть твір та автора за мотивами якого знято кінокартину

(відео вікторина: ролики з художніх, телевізійних фільмів

№ 1 http://youtu.be/vZadDbR-bvk

№ 2  http://youtu.be/P0lxhG0hVXU

№ 3 http://youtu.be/DCJh0ZVrlg0

№ 4 http://youtu.be/k-c35ifopVk )

«Захар Беркут»   Івана Франка,

«Балада про доблесного лицаря Айвенго» Уільям Скотт,

«Д'Артаньян та три мушкетери» Олександр Дюма,

«Тарас Бульба» Микола Гоголь.

(на екрані відео фрагмент та презентація «Хортиця» http://youtu.be/xsv9Bq3IP1o)

Хо́ртиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя, нижче Дніпрогесу. Унікальний природний та історичний комплекс. На північній стороні острова був останній дніпровський поріг. Хортиця витягнута із північого-заходу на південний-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. Острів складають граніти і гнейси, яким близько 2 мільярдів років. Саме вони здіймаються у вигляді скель і мають свої імена, історія яких тісно пов’язана із періодом козаччини. Зокрема, скеля Вища Голова, Думна скеля, Совутина, Чорна, Дурна, Середня Голова. Балки та урочища, які помережили степові схили, теж ведуть свій іменний родовід од запорожців: Наумова, Костіна, Шанцева, Громушина, Музичина, Велика Молодняга, Корнієва, Ганнівка, Крутенька, Зміївка, Похмурий Яр...

Існує дуже багато версій походження назви острова, втім більшість дослідників виводять назву від тюрксько-половецького «орт», «орта», що означає «середній» (посеред Дніпра). Серед низки версій, назву виводять від «хорт» — «пес», від давньослов'янського бога Хорса. В різних працях Хортиця носить назву острів Святого Григорія та острів Святого Георгія. У руських літописах острів називається Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським островом. Вперше назва Хортичий острів згадана у зв'язку з походом князя Святослава Ізяславича проти половців 1103 року.

Ще на початку ХХ століття на Хортиці було 129 курганів, проте до наших днів уціліло лише близько двох десятків. Кургани розташовувалися кількома групами на узбіччі так званого Скіфського шляху, що колись проходив уздовж Хортиці її серединною, підвищеною частиною. Зараз комплекс склали одинадцять курганів – "живих", реконструйованих та стилізованих. На курганах установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели і просто стели доби бронзи.

Завдяки стратегічному розташуванню Хортиця мала багате історичне минуле. Хортиця відіграла чималу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків. За легендою, 972 року біля Дніпрових порогів загинув у боротьбі з печенігами князь Святослав Ігоревич, повертаючись із походу на Константинополь. У 15 сторіччі Хортиця стала центром формування протидії Польщі з боку козаків. Козаки будували тут, як і на інших островах, «засіки». Саме на Малій Хортиці у 1550-х pp. князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю.

У 16 – 17 ст. з короткими перервами на Хортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович — Трясило (1630), Іван Сулима (1635). Богдан Хмельницький 1648 розгромив на Хортиці польську залогу. У 1660—1670-х pp. Хортиця була військовою базою Івана Сірка.  У 1736 році на Хортиці була заснована Запорозька верф, і для її захисту побудовані фортеця та ретраншемент. Декілька десятків чайок верфи затонуло біля острова. До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь Запорізької Січі. Під час російсько-турецької війни 1735–1739 рр. на Хортиці збудовано укріплення, залишки яких збереглися.

Улітку 1843 року 29-річний Шевченко подорожував по Україні, відвідав Олександрівськ, побував на Хортиці. У травні 2005 року, з допомогою краєзнавців, визначено маршрут, яким ходив по Хортиці поет, і оздоблено його сімома гранітними брилами. На брилах висічені рядки із творів Великого Кобзаря, де згадується Хортиця і Великий Луг Запорозький.

Є нагода перевірити вашу козацьку звитягу. Нумо, міцні хлопці, кому підкориться вага нашої гирі? Хто отримає звання сильнішого козака школи?

(змагання з підняття гирі)

(на екрані відео фрагмент та презентація «Софійський собор»

 http://youtu.be/VDT-RVqJZdU)

Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури та монументального живопису 11—18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі, найстаріша споруда Києва. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Міститься на території Софійського монастиря, є складовою Національного заповідника «Софія Київська».

 У «Повісті минулих літ» заснування Софійського собору значиться під 1037 роком; в Новгородському літописі подія позначена 1017 роком. Засновником собору літописні джерела визначають київського князя Ярослава Володимировича (Мудрого). Сучасник будівництва собору митрополит Іларіон Київський у своєму «Слові про Закон і Благодать», згадуючи Софійський собор, говорить, що в його створенні Ярослав завершив справу свого батька Володимира. Грандіозні розміри та надзвичайно ускладнена структура собору, інтер'єр Софії відтворює середньовічну модель Всесвіту, зовнішній вигляд — образ Граду Божого — Небесного Єрусалима. За багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти, перебудови.

Київський Софійський собор був однією з найбільших будівель свого часу. Загальна ширина храму — 54,6 м, довжина — 41,7 м, висота до зеніту центральної бані — 28,6 м. Собор увінчаний 13 верхами з банями, покритими свинцевими листами, що утворюють ступінчастий пірамідальний силует, оточений з трьох боків двома рядами відкритих галерей, з яких внутрішній має два яруси. Хрестильня, вбудована у західну галерею, належить до середини XII ст. Стіни викладені з великих природних каменів — граніту й рожевого кварциту, ряди яких розділені рядами пласкої цегли — плінфи. Мурування виконували на рожевому вапняно-цем'янковому розчині. Первісно собор не був зовні потинькований і побілений.

Митрополити Петро Могила, Варлаам Ясинський (при матеріальній допомозі гетьмана Івана Мазепи): ремонтували, реконструювали та добудовували собор, саме тому в архітектурі його знаходимо риси українського бароко. За часів радянської влади всі служіння в соборі були заборонені. Собор розграбовано: всі золоті та срібні речі (царські ворота, ікони, срібні кадила, свічники, церковні ризи, книги) забрано, позолочені іконостаси розібрано, золото здерто, решту - спалено. У 1943році гітлерівці дограбували музейні експонати: частину дорогих ікон, фотоархівів вивезли до Німеччини. 1950-ті рр. у соборі провели реставрацію, під час якої виявили та відкрили фрески 11 століття (фрагментарно, там, де вони збереглися), відновили фрески 18 століття.

1990 - ансамбль Софійського монастиря занесено до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Збереглися і крізь віки до нас дійшли 260 кв. метрів мозаїк та 3 тисячі кв. метрів фресок. Навряд чи десь в Європі можна знайти стільки фресок та мозаїк 11 сторіччя, що збереглися в одній церкві. Біля кожної мозаїчної композиції є написи грецькою мовою, що пояснюють сюжет. Імена мозаїстів невідомі. Однак художні особливості окремих зображень і способи укладання смальти дають можливість визначити склад бригади майстрів у кількості восьми чоловік (не рахуючи підмайстрів).

Особливу цінність становлять мозаїки ХІ ст., які прикрашають головні частини храму — центральну баню і головний вівтар; зображені основні персонажі християнського віровчення. Шедевром мистецтва мозаїки вважається зображення Оранти – розміщеної в центральній апсиді — фігури Святої Діви Марії, руки якої підняті в молитві. Мозаїка має 6 метрів в вишину. Унікальність: виконане на внутрішній поверхні куполу Собору, з різних точок Оранта виглядає зображеною у різних позах — стоячи, схилившись у молитві чи на колінах. Усі мозаїки собору виконані на сяючому золотому фоні, але переважними тонами є синій і сіро-білий у поєднанні з пурпуровим. Кожний колір має багато відтінків: синій-21, зелений-34, червоно-рожевий-19, золотий-25 та ін. Всього палітра мозаїк собору налічує 177 відтінків кольорів. Наразі сучасні майстри, використовуючи методи 11 сторіччя, не в змозі виготовити таку різноманітність кольорів мозаїки.

Фрески, що збереглися в Софійському соборі, датуються ХІ століттям — вони були виконані під час будівництва собору. В XIX столітті, під час реконструкції собору, фрески були поновлені олійними фарбами, які, як правило, повторювали контури старих зображень. Розпис головного храму держави повинен був показати велич Русі, її міжнародне визнання, роль київського князівського дому в політичному житті Європи. На трьох стінах центрального нефу, напроти головного вівтаря, було написано княжий сімейний портрет засновника собору. На жаль, до нашого часу від цієї фрескової композиції уціліли лише постаті дітей князя на південній і частково на північній стінах.

Значне місце в розписах собору займають орнаменти: вони обрамовують віконні та дверні прорізи, підкреслюють лінії арок і склепінь, збігають пілонами й стовпами, панеллю проходять понад підлогою. На стінах Софійського Собору досі залишилися написи та малюнки, залишені священиками та відвідувачами собору. Ці написи та малюнки мають загальноприйняту назву — графіті. На сьогодні виявлено понад 7000 графіті ХІ – початку XVIII ст. Деякі графіті Софії Київської виконані не кирилицею, а глаголицею. Графіті містять цінні відомості про різні сторони життя Київської Русі — зокрема, збереглися записи про смерть Ярослава Володимировича (Мудрого), автограф Володимира Мономаха,

Софія Київська з давніх часів слугувала усипальницею князів і вищого духовенства. Некрополь Св. Софії, що містив десятки поховань як у соборі, так і на його подвір'ї, є найдавнішим і охоплює найдовший за часом існування період в історії України (1054–1995). Більшість імен тих, хто похований у Софійському некрополі, невідома, однак ідентифіковані поховання свідчать про те, що тут знайшли притулок видатні діячі національної історії, серед них: саркофаг Ярослава Мудрого та саркофаг Володимира Мономаха.

Хочу перевірити, чи уважними ви були? Прошу відповідати на питання вікторини за піднятої руки. Починаймо:

1. На чию честь названо Собор?

(Софія – богиня мудрості, покровителька Києва)

2. Коли постав Софійський собор у Києві?

(1037 року)

3. Хто сприяв будівництву храму?

(Ярослав Мудрий)

4. Що діяло при Софійському соборі за часів Ярослава Мудрого?

(бібліотека, школа, книгописна майстерня)

5. Що таке фреска?

(розпис по сирій штукатурці)

6. Що складають зі смальти?

(мозаїку)

7. Які ще розписи прикрашають собор Софії Київської?

(орнаменти, графіті)

8. Що зображено на центральному куполі собору?

(Оранта)

9. Хто така Оранта?

(фігура Святої Діви Марії, заступниця, берегиня)

Підведіть, будь ласка, руки ті, хто вже відвідав хоча б одне з історико-архітектурних чудес України. Дякую.

Ведуча:  Бажаємо вам здійснення ваших мрій. Сподіваємося, що серед них з’явилася й мрія відвідати 7 чудес України.

http://www.yrok.net.ua/load/vikhovna_robota/vikhovni_zakhodi/sim_chudes_ukrajini/12-1-0-3097

"З магазину чи власними руками" (година спілкування)

Мета: 
- ознайомити учнів з правилами етикету щодо подарунків, їх вибору та оформлення; 
- сформувати вміння ввічливо приймати подарунки незалежно від, того сподобався він вам чи ні; 
- виховувати повагу, ввічливість, доброзичливість, вдячність, тактовність, щирість у спілкуванні з іншими, естетичні смаки. 
Обладнання: подарунковий гороскоп, виставка подарунків, зроблених руками дітей, шоколад.
Епіграф: «Кожен, навіть найменший, подарунок насправді великий, якщо він зроблений з любов’ю». 
Хід роботи 
І. Організаційна частина 
ІІ. Вступна частина 
Запитання для розгляду: 
ü Що ми вкладаємо в поняття «подарунок»? 
ü Цінність подарунка залежить від почуттів, з якими роблять подарунок чи від того, наскільки подарунок підходить до свята і людини? 
ü Який подарунок цінніший – куплений чи зроблений своїми руками? 
Учитель. Свят у нашому житті стільки, що інколи просто не встигаєш за ними. Це Різдво, Новий рік, Великдень, день народження, День ангела, 8 Березня, День української армії. І, звичайно, хочеться до кожного свята зробити для рідних, близьких чи друзів щось приємне, підготувати хоча б невеличкі подарунки. Скажімо, на Великдень прийнято дарувати писанки та крашанки, на Різдво, Новий рік – солодощі. І здавна людина, йдучи в гості, хотіла зробити щось приємне господарям, виявити повагу та доброзичливість. Звідси і пішла традиція дарувати подарунки. Але за багатовікову історію складалися певні правила етикету дарування, які обов’язково повинна знати ввічлива, вихована людина. 
ІІІ. Основна частина 
Ось про це ми й поговоримо на сьогоднішній годині спілкування. Отже, тема розмови – «"З магазину чи власними руками"

Що ж таке подарунок? 
Подарунок – це одна з можливостей принести людині радість, виявити любов і повагу до неї; це річ, яку дарують, тобто річ, до якої причетні принаймні двоє людей – той, хто дарує, і той, хто отримує подарунок. Звісно, людей може бути більше: скажімо, одна футбольна команда забила гол у власні ворота – і тим самим зробила подарунок іншій футбольній команді і тисячам її вболівальникам. 
Як обрати подарунок? 
Дуже часто перед нами постає питання: як обрати подарунок? Якими правилами слід керуватися? 
Отже, правило перше: подарунок повинен принести людині радість, викликати в неї задоволення. Він повинен відповідати уподобанням та смакам того, кому призначений. 
Чи варто прямо запитувати людини про те, що б вона хотіла отримати у подарунок і який подарунок цінніший – куплений чи зроблений своїми руками? Чому?

Виступи учнів.
1-й учень. Дізнаватися про смаки й уподобання слід опосередковано – від когось, з розмови, бо по-перше, у вас може не вистачити коштів, по-друге, це просто неввічливо.
2-учениця. Ну, якщо ви вмієте щось гарно робити своїми руками (малюнки, вироби макраме, дощечки на кухні), то такий подарунок також дуже приємно отримати, оскільки ви вкладаєте у нього не лише бажання подарувати щось, а й свою працю, думки, душу.
Учитель. Звичайно так, адже навіть найменший, подарунок насправді великий, якщо він зроблений з любов’ю.
Отже, правило друге: подарунок, виготовлений власними руками, завжди цінніший за придбаний. Виготовлення подарунка слід тримати в таємниці. Він повинен бути сюрпризом.
Але все ж таки, якщо ви вирішили придбати подарунок, то слід пам’ятати і про його вартість. Якою повинна бути вартість подарунка?
Вартість подарунка повинна бути в межах ваших фінансових можливостей. Завжди слід пам’ятати , що маленький, але вдало дібраний подарунок може принести велике задоволення.
Отже, правило третє: подарунок має бути простий і недорогий, інакше він викличе ніяковість і збентеження.
Гірше може бути тільки тоді, коли даруєте те, що колись було подароване вам. Чому не можна дарувати вже подароване? Тому, що можливо, ваші друзі вже бачили у вас цю річ і знають, що вона вам не потрібна. У такий спосіб ви демонструєте людині, що вам байдужа, і що вам однаково – буде вона задоволена чи ні.
Тому запам’ятайте правило четверте: вихована людина ніколи не дарує речі, які сама одержала у подарунок, або, ті, що вважає невдалими.
Отже, цінність подарунка залежить від умов, від почуттів, з якими роблять подарунок; від того, наскільки подарунок підходить до свята і людини; від манери дарування. А ще дібрати правильно подарунок вам допоможе «Подарунковий гороскоп», який ми зараз спробуємо скласти, якщо бажаєте, то можете записати собі, щоб надалі знати, які подарунки потрібно дарувати.
«Подарунковий гороскоп»
Овни. Готуючись подарувати їх, слід пам’ятати, що подарунок має відповідати їхнім захопленням. Якщо вгадаєте, радості Овна не буде меж.
Тільці. Народженим під знаком Тільця потрібно дарувати речі, які згодяться у господарстві, навчанні та побуті.
Близнюки. Близнюкам варто дарувати все, що пов’язане з музикою. Це може бути хороший диск, касета, плеєр чи магнітофон.
Раки. Людей, які народилися під знаком Рака, порадуйте ласощами.
Леви. Самі розумієте, що вдача у них царствена. Ці люди полюбляють керувати. А подарунки їм до вподоби вишукані.
Діви. Вони в усьому віддають перевагу таким презентам, які давали б поживу для розуму. Приміром, хороша книга, хитромудра гра, збірник кросвордів чи ребусів.
Терези. Ці розважливі люди, як не дивно, будуть найбільше раді милій, симпатичній дрібничці. Хорошим подарунком стане іграшка.
Скорпіони. Людям, які народились під знаком Скорпіона, сподобається щось незвичайне, наприклад, амулет.
Стрільці. Стрільці – люди, які люблять подорожувати і займатися спортом. Тож купіть їм щось таке, що згодилося б у мандрівці або щось зі спортивного приладдя.
Козероги. Доберіть що-небудь стильне – і народжені під цим знаком будуть на сьомому небі від щастя.
Водолії. Водолії будуть раді якомусь незвичайному подарунку. Це може бути оригінальний підсвічник, гарна картина чи збірка фантастики.
Риби. Народжені під знаком Риб - натури досить артистичні. Найбільше враження на них справлять подарунки, пов’язані з мистецтвом: хороший диск чи касета, збірка поезій.

Творча робота.
«Подарунок нашому класу»
Учитель. Ми вже знаємо, як дарувати подарунки. А зараз я пропоную кожному з вас зробити незвичайний подарунок – подарунок нашому класові. А незвичайність його в тому, що дарувати можна все, що завгодно, все, що на вашу думку, хотів би отримати ваш клас, - річ, людську якість.
Намалюйте ваш подарунок на аркуші паперу, що перед вами, і вверху аркуша напишіть слова: «Я дарую нашому класу телевізор». А потім виходимо по черзі на клас і показуємо та кажемо: «Я дарую нашому класу телевізор».
(Учні виконують завдання.)
Учитель. Як я вже бачу, ви готові, так що починаємо демонстрацію ваших подарунків.
Учитель. А далі у мене до вас запитання: «Як потрібно приймати подарунок?»
Виступи учнів.
1-й учень. Потрібно подякувати! І подякувати не за подарунок, а за повагу, добрі наміри, які виявили до вас.

2-й учень. Також слід розгорнути подарунок і роздивитися його. На жаль дехто вважає, що подарунки треба недбало кидати кудись за спину - я, мовляв не скупий, і не чекаю на подарунки, а на вас, любі гості!
3-й учень. Коли кілька людей одночасно вручають подарунки, намагайтеся нікого не образити і всім висловити однакову радість.
Учитель. Отже, правило п’яте: обов’язково слід щиро і привітно подякувати дарувальникові за увагу і відразу роздивитися подарунок.
- А, як поводитися, коли одержаний подарунок не дуже сподобався або вже маєш такий?
Запам’ятайте правило шосте: якщо подарунок чимось не сподобався або ви вже маєте таку річ, не слід говорити про те, щоб не засмучувати того, хто подарував.
А як учинити, коли тобі подарували солодощі: печиво, цукерки, тістечка?
Учениця. Потрібно пригостити усіх присутніх на твоєму День народженні.
Учитель. Але є такий вид подарунків, що не вимагає обов’язкового свята. Його можна робити мало не щодня. Я думаю, ви здогадалися, що йдеться по квіти. Подарунковий букет має бути не надто бідним, але й не занадто великим. Кількість квітів має бути непарною.
З давніх часів квіти були для людини символом відображення її почуттів, думок. На Сході існує ціла наука про значення квітів.
Учень.
Що каже свіжих квітів жмутик?
Про, що їх мова непроста?
Верба – одвертість, айстра – смуток,
Лілея біла - чистота.
Конвалія – любов таємна,
Мак – новий цвіт, що не згаса.
Лавр – завжди успіх, слава певна,
А мальва – холодність, краса.
Дзвіночок польовий – то вдячність,
І то – любов наша свята.
Нарцис – то горда необачність.
Волошка – ніжність, простота.
Саранка, лілія – сміливість,
Півонія – життя століть.
Фіалочка – сором’язливість,
Любов минуща – первоцвіт.
Ми любим квіти дарувати,
Й коли настане слушний час,
Все те, що хочемо сказати,
Букет висловить за нас.
ІV. Підбиття підсумків
Учитель. Наша зустріч наближається до завершення.
ü Що нового дізналися під час години спілкування?
ü Які корисні поради використаєте у своєму житті?
(Відповіді учнів)
Учитель. А, щоб провірити чи уважно ви слухали виховну годину, я проведу гру, яка називається «Шоколадка». Це від мене солодкий подарунок вам усім. Завдання гри таке – вам потрібно поділити шоколадку з однокласниками, передаючи ланцюжком по ряду, щоб у всіх було порівно кусочків шоколадки.
І пам’ятайте: спостерігати радість, подив, захоплення іменинника від отриманого подарунка – справжня насолода. Недарма кажуть, що дарувати не менш приємно, аніж отримувати подарунки.

Список використаних джерел:
1. «Подарунковий гороскоп»//Виховні заходи./ Т. В. Кареліна. – К.,2009. – 56с.
2. Посібник «Виховні години для сучасних дітей»/ Н. А. Шелестова, І. В. Чиренко. – К:. Вид-во «Шкільний світ»,2009. – 53с.

http://pedagogika.at.ua/publ/podarunok_simvol_povagi/3-1-0-492

"Державна симво­ліка"(година спілкування)

Мета:  освітня — виявити знання учнів з національної символіки;                 сприяти формуванню національної свідомості дітей; виховна — виховувати в учнів почуття патріотизму.

Обладнання: зображення Герба України та Прапора України; портрет Т. Шевченка, М. Вербицького, П. Чубинського; запис Гім­ну України.

Підготовчий етап

Перед проведенням уроку вчитель дає завдання групам учнів:

—    підготувати доповідь про герб України;

—    зібрати матеріал про гімн України;

—    зібрати матеріал про прапор України.

Столи в класі розташовуються в формі букви “П”.

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя.

Любі діти, ми з вами — нащадки славетного українського минулого та творці нової історії своєї держави. Тому і зрозуміло, чому останнім часом ми все частіше звертаємося до витоків нашої української духовності, прагнемо стати учасниками відродження на­ціональної культури й історії. От і сьогодні темою нашої розмови стануть головні символи Української держави: герб, гімн, прапор. (Учитель звертає увагу учнів на зображення на дошці.)

1. Яка пісня є Державним Гімном України? (“Ще не вмерла України…”)

2. Яка стаття Конституції визначає державні символи України? (Ст.20)

3. Хто є автором слів Гімну України? (Павло Чубинський)

4. Ким написана музика? (Михайлом Вербицьким)

5. Що означають кольори Державного Прапору? (Синій — небо, жовтий — пшеничне поле)

6. Назвіть український національний Герб. (Тризуб)

7. Коли було прийнято Постанову про Державний Прапор України? (28.01.1991 р.)

8. Коли було прийнято Постанову про Державний Герб України? (19.02.1992 р.)

2. Робота в групах.

Учитель пропонує на розгляд учнів декілька запитань:

             — Що таке герб? Де розміщують зображення герба держави?

 — Чи існують правила створення гербів?

Ті, хто знають відповідь хоча б на одне запитання, стають учасниками обговорення. Група в центрі обговорює поставлені запитання. При цьому рекомендуємо використати метод “Акваріум”.

Метод “Акваріум”

Ця форма діяльності учнів у групі спирається на вже отримані знання дітей.

           Етапи проведення:

1)      до обговорення запрошується 5—7 учнів;

2)       робота проводиться за окремим столом у центрі, решта учнів сидять навколо на своїх місцях, створюючи “зовнішнє коло”;

3)      записується завдання та проводиться обговорення (3—5 осіб); група працює вголос;

4)      “зовнішнє коло” слухає обговорення, не втручається, робить помітки;

5)      група повертається на свої місця;

6)      група озвучує свої версії, клас бере участь в обговоренні, розставляються головні акценти, ведеться запис на дошці;

7)      “зовнішнє коло” обговорює роботу групи, підбиває під­сумки.

3. Виступ учня з повідомленням.

Після закінчення обговорення вчитель оголошує, що серед учнів є той, хто готувався до цієї теми й досконало розібрався у питанні. Цей учень може ознайомити всіх з інформацією про герби, одержа­ною з різних джерел. Пропонується вислухати, за бажанням допов­нити сказане.

Слово “герб”, що в перекладі з німецької означає “спадщина”, на Русі з’явилося у XIV ст. Герб — символ, знак держави, міс­та, області. Його зображають на державних прапорах, печатках, офіційних документах, державних спорудах, монетах, купюрах, поштових марках. Він свідчить про приналежність до тієї чи іншої країни, області, міста.

Створити герб — це дуже непроста справа. Є така наука — ге­ральдика, яка містить в собі правила створення гербів.

Перше правило. Герби можуть бути різними за формою: трикут­ними, квадратними, овальними, чотирикутними, з різними за­крутками та чудернацькими візерунками.

(Бажано, щоб учні мали змогу побачити різні за формою герби.)

 Друге правило. Герби можуть бути різного кольору. Це можуть бути символічні кольори країн, місцин або кольори зі значення­ми: пурпурний символізує хоробрість; блакитний — вірність, чесність; зелений — волю; чорний — сміливість; червоний — пристрасть.

Третє правило. На гербі можна розташовувати тварин, росли­ни, геометричні фігури, елементи неживої природи (місяць, сонце, зірки), міфічні образи. Але в кожний знак вкладається глибокий зміст та значення.

(Дітям пропонуються зображення різних гербів, обговорюється побачене.)

Учень може показати герб, який він виготував самостійно, і запропонувати товаришам створити свої герби. Слід попередити уч­нів, що перш ніж братися за цю роботу, треба порадитися з усією сім’єю, визначити особливості своєї родини.

Далі класний керівник звертає увагу дітей на герб України. Учні виступають з доповідями про герб України та його історію (1—2 хвилини зачитується стаття 20 Конституції України).

4. Слово вчителя з елементами бесіди.

А тепер давайте поговоримо про прапор.

—  Що таке прапор? Де і коли можна побачити прапор?

—  Які кольори в українського прапора? Що вони означають?

На ці та інші питання, пов’язані з прапором України, ми спро­буємо відповісти під час нашої бесіди. Слово “прапор” у перекладі з грецької означає “горіти, спалювати”. Скільки на землі країн, стільки і є прапорів. І всі вони різні: однокольорові, багатоко­льорові, з візерунками, смугами, зірками, хрестами тощо. Кож­ний знак або символ на прапорі має своє значення. Кожний пра­пор має свою історію. Сьогодні ми поговоримо про прапор нашої держави.

            5. Виступи учнів з доповідями.

Учні виголошують заздалегідь підготовані доповіді про україн­ський прапор, його історію. При цьому обов’язково зачитується стаття 20 Конституції України.

            6. Слово вчителя з елементами бесіди.

Ми з вами щойно дізналися про такі національні символи, як гімн і прапор, докладніше познайомилися з державними символа­ми України. А який іще символ держави ми не розглянули? (Від­повіді дітей.) Правильно, це гімн.

            7. Робота в групах.

Учні об’єднуються в групи по п’ять–сім осіб. Учитель роздає інформаційні картки, з яких кожна група отримує відповідь на за­питання “Що таке гімн, де і коли він звучить?”. Наприклад: “Сло­во „гімн” у перекладі з грецької означає „величальна, урочиста пісня””. Її виконують у певних урочистих випадках. Гімн звучить при вступі президента країни на посаду, при закритті та відкритті урочистих заходів, під час зустрічей та проводів голів держав, під час спортивних та інших свят, парадів тощо”; “Гімн — це пісня Батьківщини, символ держави. Він прославляє велич країни. Кож­на держава має свій гімн. Кожна людина мусить поважати гімн своєї держави”.

Групи по черзі виголошують інформацію з карток, після чого вчитель пропонує прослухати Державний Гімн України, перед цим нагадавши правила поведінки під час прослуховування й виконан­ня гімну. Учням пропонується написати есе на одну з тем:

1.    “Мої почуття при виконанні Державного Гімну України”.

2.    “Піднімається синьо–жовтий прапор”.

3.    “Герб моєї держави”.

Додатковий матеріал, який можна використовувати під час проведення уроку

Словник

Герб — відмінний символічний знак держави, міста, дворянсь­кого роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах, моне­тах, печатках, документах.

Гімн — урочиста пісня, прийнята як символ державної або кла­сової єдності.

Державний герб — офіційна емблема держави.

Прапор — полотнище певного кольору чи кількох кольорів, час­то з певним зображенням, що прикріплене до держална чи шнура; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету.

Символ — 1) у науці (логіці, математиці тощо) — те саме, що й знак; 2) у мистецтві — характеристика образу з точки зору його осмислення, вираження ним якоїсь художньої ідеї.

Символіка — наука про слово, сукупність символів, що виража­ють певну ідею, почуття за допомогою уявних знаків.

Витяг із Конституції України від 01.01.2006 Стаття 20. Державними символами України є Державний Пра­пор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих гори­зонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуван­ням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізь­кого законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що прий­мається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома тре­тинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Інформація про прапор України

***

Прапор — державний символ,

Він є у кожній державі:

Це для всіх — ознака сили,

Це для всіх — ознака слави.

Синьо–жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він — святковий, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже — народом

Українським, в Україні.

                                                                                                         Н. Поклад

* * *

Небеса блакитні сяють з глибини,

А пшеничні й житні мерехтять лани.

Образ цей не зблідне, хоч линуть жнива,

Це знамено рідне — злато й синева.

Прапор наш, як літо, в сонці майорить,

По долині жито, по горі блакить.

                                                                                                         Д. Павличко

Як кожний вільний народ, ми, українці, маємо свій прапор. Його ще називають хоругвою або знаменом. Історія розповідає, що ще великий князь Олег після перемоги над Візантією велів вивісити знамена. А князь Володимир вже водив свою бойову дружину на ворогів під хоругвами, в тому числі й синьо–жовтими.

Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів: верхня смуга —

синього кольору, нижня — жовтого. Поєднання цих кольорів в українській символіці має давнє походження і трактуватися може по–різному. Насамперед, жовтий — це колір хлібної ниви, безмежної золотої пшениці як символу миру й достатку, а також це колір сонця, без лагідних променів якого неможливе життя. Синій колір — це безхмарне синє небо, символ миру; це і чиста вода ук­раїнських річок.

Поєднання цих кольорів стало настільки історично усвідомле­ним, що не викликає жодних сумнівів. Недарма після перемоги Лютневої революції 1917 року саме під синьо–жовтими прапорами українці з’являлися на маніфестаціях. І саме ці кольори Централь­на Рада затвердила 22 березня 1918 року на Державному Прапорі УНР.

Після оголошення незалежності України синьо–жовте полот­нище було затверджене Верховною Радою як Державний Прапор України.

Відповідно до Закону України від 28 січня 1992 року “Про Державний Прапор” було встановлено співвідношення ширини пра­пора до його довжини як 2:3. Цей Закон також передбачає під­няття прапора на будинках органів державної влади й управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних представництв України за кордоном, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань.

Синьо–жовті кольори Державного Прапору України були ухва­лені більшістю голосів на сесії Верховної Ради України 28 січня 1992 року. А 19 лютого 1992 року сесія Верховної Ради України затвердила малий Герб України.

Інформація по герб України

* * *

Як птах золотий, в переливах

На прапорі має, горить...

Це знак наш, це фабрики й ниви,

Це символ, що будем ми жить,

Це юність, це клич поколінням,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно,

Злотий непокірний тризуб.

                                                                                                         Н. Поклад

Національним гербом України є золотий тризуб на блакитному тлі. Цей знак має дуже давню історію. Перше зображення тризуба на території України зустрічається ще в трипільській культурі, а перша літописна згадка про тризуб датована X століттям. Тризуб зображувався на монетах великого князя Володимира Святославо­вича. Це своєрідний символ влади, адже він нагадує корону, яку носили київські князі. Це також символ поєднання трьох природ­них стихій, життєтворчих енергій: повітря, води і землі (або вогню, води і життя).

Існує понад 40 версій походження тризуба. Одна з них —деякі вчені вважають, що тризуб став гербом Українських земель піс­ля хрещення князем Володимиром Київської Руси на честь святої Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Святого Духа. Цікаво, що до XIX ст. тризуб називали трійцею. Слово “тризуб” увів історик М. Карам­зін. Повага людей до числа три не є випадковою. Ще з давніх–давен це число вважали магічним, чарівним. У багатьох казках зустрі­чаємо розповідь про трьох братів, три бажання, три дороги. Крім того, тризуб виконував функцію оберега. Його можна знайти в ор­наментах тканин, килимів, рушників, у рукописних текстах книг, на ювелірних виробах тих часів і навіть на посуді.

Проект сучасного герба був підготований художником В. Кричевським улітку 1917 року, коли М. Грушевський виступив перед Центральною Радою з пропозицією за герб Української Народної Республіки взяти знак київських князів.

Верховна Рада постановою “Про Державний Герб України” від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Так тризуб став офіційною емблемою України.

Інформація по Гімн України

Закон України “Про Державний Гімн України”

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплета та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

                          Ще не вмерли України ні слава, ні воля,

                          Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

                          Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

                          Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:           Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

                          І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за со­бою відповідальність, передбачену законом.

Національним гімном України стала пісня “Ще не вмерли Ук­раїни ні слава, ні воля”, текст якої у 1863 році написав українсь­кий поет, учений–етнограф Петро Платонович Чубинський (1939— 1884 pp.) Цей твір своєю ідеєю відродження України, її свободи, мови так вразив прогресивних людей, що ці рядки дуже швидко стали народним гімном, за що П. Чубинський був засланий до Ар­хангельської губернії. Уперше слова гімну були надруковані 1863 року. Музику до пісні склав композитор, диригент, священик Ми­хайло Михайлович Вербицький (1815—1870 pp.). Він автор багать­ох народних мелодій, вальсів, симфонічних творів. Гімн є своєрід­ним символом суверенності держави, відображенням певного кола політичних ідей, образів.

http://tuchunska.ucoz.ua/load/klasna_godina_quot_derzhavna_simvolika_quot/1-1-0-26

Година спілкування "Ставлення людини до людини"  (ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ)

Мета: розповісти про необхідність шанобливого ставлення до літніх людей; виховувати любов і турботливе ставлення до людей похилого віку; виробляти в своєму характері мотиваційну установку на обов’язковість допомоги людям шанобливого віку.

Обладнання: тексти казок, прислів’я, фотографії, слова на дошці.

ХІД ЗАХОДУ

І. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми з вами перегорнемо найважливіші сторінки суперцікавої книги «Людське життя». Життя  людини – найвища цінність. Людина народжується для того, щоб власним життям залишити особливий слід на землі. Це:народження і виховання дітей; працею примноження земних багатств і навколишньої  краси  довкілля; наповнення світу мистецтв його шедеврами. Все, що нас з вами оточує – створено Природою і невтомною працею людини. Все, чого досягає людина в житті, бере свій початок  в сім'ї. Сім'я – початок життєвої стежки, на яку ступає першим самостійним кроком маля; доріжки – яку торує дитина на шляху до Країни знань, алеї самостійності юних громадян на шляху у виборі майбутньої професії  і, звичайно, стрімкої автостради дорослого самостійного життя. А згодом ця, швидкоплинна траса переходить у невеликий путівець, що веде кожного з нас до тихого й неспокійного старечого «заходу»- стежки за горизонт.

   І яке навчання одержите ви в сім'ї – таким ви пронесете його протягом вашого життя, кинете його зерна і у ваші майбутні сім'ї, де ви будете через декілька років головуючими.

   Кожен рік 1 жовтня відзначається як Міжнародний  день людей похилого віку, проголошений 50 – сесією Генеральної асамблеї ООН. В Україні цю дату відзначають з 1991 року.

- Діти, ви всі проживаєте в сім'ї. Хто проживає разом з вами?

- А ви завжди були такі, як ви зараз?

- Звичайно,ні! Ви постійно змінюєтеся, змінюєтеся зовні і ваші дідусі й бабусі з кожним роком, тобто старіють.

  Отже, старіння - це процес згасання організму, а похилий вік  - заключний етап людського життя. Це зріла пора, коли людина, пройшовши довгий шлях у житті, багато знає, вміє та має цінний скарб - життєву мудрість.

—            Сьогодні ми поговоримо про мудрість. Вам знайоме це слово?

—            Як ви вважаєте, що таке мудрість?

Доберіть синонім до слова мудрість. (Життєвий досвід, розум, знання)

—            Яку людину можна назвати мудрою?

—            Де і у кого можна навчитися мудрості?

ІІ. Читання й обговорення казки В. Сухомлинського

ДЛЯ ЧОГО ГОВОРЯТЬ «СПАСИБІ»

Лісовою стежкою йшли двоє — дідусь і Хлопчик. Було жарко, захотілося їм пити. Подорожні підійшли до струмка. Тихо дзюрчала прохолодна вода. Вони нахилилися, напилися.

—            Спасибі, тобі, струмок, — сказав дідусь. Хлопчик засміявся.

—            Ви навіщо сказали струмку «спасибі»? — запитав він дідуся. — Адже струмок не живий, не почує ваших слів, не зрозуміє вашої вдячності.

—            Це так. Якби напився вовк, він би «спасибі» не сказав. А ми не вовки, ми — люди. Чи знаєш ти, для чого людина говорить «спасибі»? Подумай, кому потрібне це слово?

Хлопчик замислився. Часу в нього було багато. Шлях був довгий...

—            Уявіть, що разом із дідусем — героєм казки — ви гуляєте лісом. Поміркуйте і розкажіть, чого вас може навчити мудрий дідусь.

—            Як ви гадаєте, яке життя прожив дідусь з казки? Ким він працював?

—            Як ваші бабусі і дідусі учать вас бути вдячними? (Діти розповідають про своє спілкування з бабусями і дідусями).

ІІІ. Вправа «Змоделюй ситуацію». Робота у групах.

—            Я поводитимуся  так  у ситуаціях:

1                    Група - бабуся або дідусь потрапили до лікарні;

2                    Група  бабуся і дідусь живуть в іншому місті;

3                    Група - у бабусі або дідуся день народження;

-                     Ви, напевно, чули такі слова: «Молодим — скрізь у нас дорога, людям похилого віку — скрізь у нас шана!».

—            Чому так говорять?

Легенда

В одній із країн у минулому був звичай: коли людина старіла, її скидали у прірву, щоб не їла задарма харчів. Та один син надто любив батька, щоб це вчинити. Отож він поселив свого батька на горищі, куди завжди приносив їжу. Та настав у цій країні неврожай. Голод панував серед людей. Бачить батько, що син чимось заклопотаний, чимось зажурений. От він і питає сина: "Що ж ти, любий сину, такий засмучений? Що трапилося в тебе? Ти увесь аж почорнів, напевно, від горя якогось?" Розповів тоді син про своє нещастя та про те, що нічим засіяти поля. А батько порадив: "Зніми снопи з хати, якими вона накрита, та й обмолоти ще раз. Зібраним зерном засій землю." Послухався син і зробив саме так, як велів батько. І вродило збіжжя у них так, як у нікого. Дійшли слухи і до царя про добрий урожай на полі того сина. Покликав він його до себе та питає: "Хто навчив тебе такої мудрості?" Нікуди було діватись тому чоловікові. Розповів цареві всю правду. З того часу старі батьки доживали зі своїми дітьми до старості у шані та повазі."

—            Можливі питання для обговорення: До яких роздумів спонукає вас ця легенда? Чого вона вчить?.

—            А в чому суть слів «шануймо», як ви їх розумієте?

ІV. Робота над віршем « Шана»

"ШАНА"

Неправда — все мов, продається:

Давай готівку — і неси

А як людське гаряче серце

Ти покладеш на терези?

Не все, не все міняти можна —

Спинись, задумайся на мить.

Є заповідь одвічна Божа,

Що краще золота блищить.

Шануймо батька, шануймо матір,

І нам воздасьться теж добром.

Хай буде шана в кожній хаті

І дух родини за столом.

Шануймо батька, шануймо матір —

Нам каже Біблія свята, —

І щастям будем ми багаті

На всі часи, на всі літа.

Слова ті треба повторяти,

Бо в них основа доброти.

Коли б не батько і не мати,

Чи був би на цім світі ти?

Слова ці треба змалку вчити;

В' них світить істина стара:           

Коли в добрі батьки і діти —

Тоді всім вистачить добра.

-                     "Шанувати" - означає виражати пошану та повагу до літніх людей, надавати їм посильну допомогу.

-                     Похилий вік   неминуче окреслює навколо людини коло самотності... І тоді єдиним сенсом життя стає спілкування з близькими людьми: дочками, синами, онуками.

-                     Літні люди люблять давати поради.

-                     Хочеш, я навчу тебе швидко рахувати подумки? - запитує дідусь, щасливий можливістю бути потрібним.

-                     Для чого? - дивується внук, - у мене є калькулятор...

-                     Чи правильно поступив хлопчик?

-                     Ніколи  не слід відмовлятися від щирої допомоги старої людини.

-                     А  у вас були подібні ситуації?

-                     А  ви допомагаєте своїм бабусям і дідусям? (Учні розповідають.)

-                     Чого ви можете в них навчитися? (Школярі дають відповідь)

V. Тест  "Хвилинка для роздумів”.

Якщо хочете знати про те, як ви ставитеся до людей похилого віку та чи виховані ви діти, досить дати відповідь "так" чи "ні" на запропоновані запитання. Якщо "так" — поставте (+), якщо "ні" — (-).

—            Чи знаєте ви день народження своїх дідуся і бабусі?

—            Чи вітаєте своїх дідусів і бабусь із днем народження?

—            Чи соромитеся ви вдома, у гостях, у театрі подавати бабусі пальто, дати руку, коли виходите з транспорту?

—            Батьки пригощають тебе тістечком, шоколадкою. Чи завжди ти ділишся з своїми дідусем і бабусею?

—            Чи допомагаєш своїм дідусеві та бабусі у господарській роботі?

—            Чи хоч раз допомагав стареньким перейти дорогу, донести кошик чи підняти якусь річ?

—            Якщо ти дуже гарний онук чи гарна онучка, знаки повинні стояти в такій послідовності: ( + + - + + + ). Якщо картина вийшла зовсім протилежна, ти повинен серйозно задуматись над тим, якою людиною ростеш. Якщо ж тільки дещо не співпадає, не засмучуйся. Справу можна виправити, будь тільки уважним до своїх близьких.

    У нашій країні проводиться Всеукраїнська благодійна акція "Милосердя", яка розрахована на адресну підтримку найбільш вразливих категорій населення: пенсіонерів, ветеранів, інвалідів, самотніх непрацездатних громадян за рахунок залучення спонсорської та благодійної допомоги. В нашій школі теж проводилася акція «Серце до серця», всі ви  теж  внесли свій внесок для допомоги людям похилого віку.

Міністерством охорони здоров'я впроваджено спеціальну програму "Здоров'я літніх людей". До неї входять: поліклінічна допомога та стаціонарна допомога вдома, лікування інвалідів Великої Вітчизняної війни у госпіталях, придбання ліків в аптеках зі знижкою.

Життя вже не раз доводило, що найкращі ліки - доброта. Вона відроджує надію, зміцнює віру, зціляє душу.

Говорити  про милосердя можна багато, а можна реально творити добро своїми повсякденними справами. Усім потрібно берегти літніх людей і піклуватися про їх добре життя на схилі літ.

VІ. Гра.

  Умови гри: якщо людина повинна робити те, що називає вчитель, то учні плещуть у долоні, а якщо ні, то нічого не роблять.

• Бути милосердним, щирим.
• Насміхатися з чужого горя.
• Допомагати людям похилого віку.
• Захищати слабкого.
• Бути завжди ввічливим.
• Ображати інших.
• Піклуватися про тварин.
• Шанувати працю інших людей.
• Хвалитися, коли зробив добрий вчинок.
• Шанувати батьків.

-          Діти, а як ви розумієте поняття « допомога», «співчуття», «милосердя»?

-          Який інтернат знаходиться поблизу нашого села?

-          А чим ми можемо допомогти дітям? (Сплануємо дієві заходи  і всім колективом відвідаємо Новопетрівський інтернат).

VІІ. Підсумок заходу

- Поясніть прислів’я: «І старість не страшна, коли молоді допоможуть».

- Подумайте, чим молоді люди можуть допомогти старим, а старі - моло­дим. (Наприклад: старі люди можуть дати мудру раду, навчити терпіння тощо. Молоді люди можуть подарувати людям похилого віку увагу, турботу, добре слово тощо).

- Тож даруйте своїм рідним, сусідам, людям похилого віку радість і турботу, доброту й милосердя.

Джерело

Година спілкування « Я в учнівському колективі» ( до Міжнародного дня толерантності)

Мета: показати значимість толерантності під час взаємодії з іншими, закріпити знання учасників про компоненти толерантності, учити розуміти і поважати один одного, удосконалювати вміння толерантного спіл­кування.

 Матеріали: аркуші А4, АЗ, ватман, мар­кери, стікери, ножиці, скотч, плакати «То­лерантність», «Риси толерантної особистості», аркуші для малюнків, кольорові зірочки для салюту, картки з буквами слова «толерантність», картки із проблемними ситуаціями, кольорові метелики для вправи «Біла ворона», кольорові смужки для вправи «Килим ідей».

ВСТУП

Оголошення теми й мети виховної години (2 хв)

Інформаційне повідомлення «Що таке толерантність?» (7 хв)

Мета: зосередити увагу учасників на основних аспектах толерантності, дати об'єктивну інформацію.

Інтерес до толерантності як однієї зі сторін людської психіки й соціального жит­тя з'явився порівняно недавно.

Термін «толерантність» виник у минуло­му тисячолітті. Сучасне поняття толерант­ності багато в чому пов'язане з діяльністю філософів XVI—XVII сторіч, які повстали проти «терпіння нетерпимості» і жорстких релігійних зіткнень. Послідовним критиком фанатизму й захисником толерантності був Вольтер. Англійський філософ Джон Локк уперше поставив питання про необхідність виховання толерантності в «Нарисах у терпимості 1667 року» й у «Листах про терпимість» 1685 року.

Найважливішим результатом роздумів філософів того часу було визнання толерант­ності загальною цінністю й компонентом миру й розуміння між релігіями, народами й різними соціальними групами.

Складність розуміння поняття «толерантність»» полягає в його різному значенні в різних мовах. Воно залежить від історичного досвіду народів.

Tolerance (англ.) — готовність і здатність бути терпимим, без протесту сприймати осо­бистість.

В українській мові існує два слова з подібним значенням: «толерантність» і «терпимість». Частіше вживають слово «терпимість». Воно означає здатність, уміння миритися з інакшою думкою.

Останнім часом поняття «толерантність» стало міжнародним терміном. Воно має зміст, в основі якого — загальне значення цього слова в будь-якій мові світу.

Отже, толерантність (від лат. tolerantia — стійкий, терпимий, що допускає відхилення) — особистісна риса людини, терпиме ставлення до чужої думки, релігії, поведінки, повага до гідності й прав інших людей; здатність поставити себе на місце іншої людини. Це повага, прийняття й пра­вильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовиражен­ня й способів прояву людської індивіду­альності.

Генеральна Конференція ЮНЕСКО ого­лосила 1995 рік роком толерантності й при­йняла Декларацію принципів толерантності. 16 листопада названо Міжнародним днем толерантності.

Вправа «Толерантність» (4 хв)

Мета: розширити знання та уявлення учнів про толерантну поведінку.

Здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та педагоги. Вони критично ставляться до себе і не зви­нувачують у своїх бідах інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не розфарбовує світ двома кольорами — чорним і білим. Вона не акцентує увагу на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти думки інших.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїм слабким місцем — особлива риса толерантної людини. У здатної до цього людини менша по­треба домінувати та зверхньо ставитися до інших.

Примітки

1.      Заздалегідь вертикально написати на плакаті великого формату слово «Толерантність» великими літерами.

2.      Клас розподілити на пари. Учасники витягають одну з літер цього слова, на яку і підбиратимуть значення слова «толерантність». Наприклад: «Т» — терпіння, творчість, талант, «Л» — лагідність, ласкавість тощо.

3.      Після обговорення учасники заповнюють великий плакат маркерами різних кольорів. Дістаємо яскравий і наочний плакат, результат колек­тивної творчості, зміст якого підготовлений учнями.

Вправа  «Біла ворона» (6 хв)

Мета: продемонструвати психологічний стан людини, яка за певними ознаками відрізняється від решти.

Учасники займають місця у колі спинами до центра.

Кожному учаснику прикріплюється аркуш паперу (аркуші — різних кольорів, по 5-6 кольорових аркушів одного кольору і лише один аркуш — білого). Білий аркуш кріпиться найбільш незалежному учню, сильному і авторитетному в класі,— для того щоб запобігти зворотного ефекту.

Учасники повертаються обличчям у коло і починають шукати інших, схожих на себе, причому підглядати не можна. Треба якось домовитися.

Після того як всі групи сформовані «за кольорами», ведучий підходить і бере за руку «самотнього білого».

Запитання до «самотнього білого»

·         Що ти відчув, коли зрозумів, що ти такий один і тобі немає пари?

·         Чи потрапляв ти в подібну ситуацію в житті? Чи схожі почуття ти переживав в тій ситуації?

Запитання до учасників, які знайшли схожих на себе

·         Якими були ваші відчуття, коли ви знайшли схожих на себе і сформу­вали групу?

·         Як ви знайшли один одного?

·         Що ви відчуваєте стосовно самотнього учасника?

·         Чи хотіли б ви опинитися на його місці?

·         Чому?

Ведучий говорить з учасниками про те, що в житті часто доводиться стикатися з такими ситуаціями, і не завжди ми ставимо себе на місце того, ким знехтували, хто залишився наодинці. Треба пам'ятати про це!

Вправа «Товариський суд» (10 хв)

 Мета: тренувати учасників вирішувати конфліктні ситуації за принципом толерант­ності.

Учасникам пропонуються проблемні си­туації для обговорення в підгрупах. Група відіграє роль товариського суду, який по­винен винести «вирок» ситуації. Потім усі учасники заняття обговорюють, чи був цей «суд» толерантним, і чи можна бути толерант­ним у цій ситуації.

Ситуацій

1.      В одному зі старших класів школи, де навчаються представники різних національ­ностей, склалася конфліктна ситуація: по­билися хлопчики. Причиною бійки стало й «національне питання». Дорослі — педагоги й батьки — зайняли різні позиції щодо учас­ників і причин інциденту. Оскільки конф­лікт набув розголосу, й батьки «потерпілого» хлопчика вважають себе і свою дитину скривдженими, вони подали до суду для компенса­ції фізичного й морального збитку.

Яке рішення прийняв товариський суд?

2.      В одній із загальноосвітніх шкіл спа­лахнув конфлікт через те, що класним керів­ником 9-го класу було призначено викла­дача, члена «Свідків Єгови». Учитель на належному рівні проводив уроки, ніколи не вів релігійної пропаганди. І хоча жодних інших претензій до вчителя не було, батьки вимагали від адміністрації «захистити» їхніх дітей від «сектанта».

Яке рішення прийняв би товариський суд?

3.      У дитячому оздоровчому таборі про­ходила зміна для дітей-інвалідів «Повір у себе!». Поруч, у цьому ж таборі, відбувалися заняття школи для обдарованих дітей. Одну з «обдарованих» дівчаток батьки забрали з табору, висуваючи претензії керівництву табору за те, що дівчинка одержала психо­логічну травму, оскільки щодня бачила хво­рих дітей. Вони вимагали покарати винних, які не вжили заходів для того, щоб захис­тити групи дітей одну від іншої, і навіть не повідомили батьків про таке «небезпечне» сусідство.

Яке рішення прийняв товариський суд?

Діагностика «Що означає бути толерант­ним» (10 хв)

 Мета: допомогти учням проаналізувати наявність у себе рис толерантної особистості.

Учасникам роздають анкети з риса­ми толерантної особистості. Такий же набір рис написано на плакаті. За результатами всіх анкет формуються визначення групою толерантної особистості.

Анкета «Риси толерантної особистості»
Риси толерантної особистості	Риси, які у мене є	3 головні риси толерантної особистості	Уявлення групи про толерантну особистість
Інтерес до людей
Уміння слухати
Емпатія
Терпимість
Альтруїзм
Тактовність
Почуття гумору
Повага інших
Відмова від тиску та насильства
Визнання прав інших
Прийняття інших такими, які вони є
Взаєморозуміння

Китайська притча «Дружна родина» Жила колись на світі родина. Вона була не проста. Більше 100 людей було в ній. І займала вона ціле село. Так і жили всією родиною й усім селом. Ви скажете: «Ну то й що, є чимало й більших сімей на світі. Але річ у тім, що родина була особлива — мир і спокій панували в ній, а отже, і в селі. Ні сварок, ні лайки, ні, крий Боже, бійок і роз­брату.

Чутка про цю родину дійшла до самого володаря країни. І він вирішив перевіри­ти, чи правду кажуть люди. Прибув він у село, і душа його зраділа: навкруги чисто­та, краса, статок і мир. Добре дітям, спокій­но старим. Зачудувався володар. Вирішив довідатися, як жителі села досягли такого ладу, прийшов до глави родини: «Розка­жи, чому така згода і лад у твоїй родині?». Той взяв аркуш паперу й став щось писати. Писав довго — видно, не дуже сильний був у грамоті. Потім передав аркуш володарю. Три слова були на папері: «Любов, прощен­ня, терпіння». І наприкінці аркуша: «Сто разів любов, сто разів прощення, сто разів терпіння». Прочитав володар, почухав по­тилицю і запитав:

·         І все?

·         Так, — відповів старий, — це і є основа життя всякої гарної родини. — І подумавши, додав: — І світу теж.

Робота в групах «Два світи» (15 хв)

Мета: узагальнити уявлення учасників про толерантність і толерантну поведінку, підвести до висновку про необхідність жити за принципами толерантності.

Учасники об'єднуються у дві групи (за принципом день-ніч) і одержують аркуші ватману, фломастери, газети, журнали, но­жиці, клей.

Тренер говорить про те, що сьогодні кож­на група має чудову нагоду — створити свій світ — «Світ толерантності» і «Світ інтолерантності».

Звертаючи увагу на риси свого характеру і свої бажання, учасникам пропонують створи­ти колаж свого світу, країни й назвати його. Протягом 10 хв група працює над створенням колажу. Потім представник від групи пред­ставляє колективну роботу.

Обговорення

Висновок: порівнявши два протилежні світи, ми наочно бачимо, що людина, яка живе у світі добра, взаєморозуміння, тер­пимості з людьми інакших релігій, націй, культур, почувається особистістю, яка може розкрити всі свої найкращі риси, бути ко­рисною своєму народу, оточенню. Людина, яка живе в толерантному світі, по-справж­ньому щаслива і дарує це щастя, любов лю­дям довкола.

Т	О	Л	Е
Р	А	Н	Т
Н	І	С	Т

Т – терплячий, товариський, тактовний

О – обережний, об’єктивний, оригінальний, особливий

Л – лояльний, лагідний, легкий у спілкуванні

Е – енергійний, елегантний, ефективний

Р – рівний, розсудливий, рівнозначний, рівноправний

А – активний, акуратний, авторитетний

Н – надійний, найдорожчий

Т – терплячий, толерантний

Н – необхідний людям, ніжний, незалежний

І – інтелігентний, ідеальний, ідейний

С – співпереживаючий, співчуваючий, сприймаючий свободу думок і дій іншого,      страждаючий

Т – тактовний, товариський

 Ь

Анкета «Риси толерантної особистості» 

Риси толерантної особистості	Риси, які у мене є	3 головні риси толерантної особистості	Уявлення групи про толерантну особистість
Інтерес до людей
Уміння слухати
Емпатія
Терпимість
Альтруїзм
Тактовність
Почуття гумору
Повага інших
Відмова від тиску та насильства
Визнання прав інших
Прийняття інших такими, які вони є
Взаєморозуміння

             Анкета «Риси толерантної особистості»

Риси толерантної особистості	Риси, які у мене є	3 головні риси толерантної особистості	Уявлення групи про толерантну особистість
Інтерес до людей
Уміння слухати
Емпатія
Терпимість
Альтруїзм
Тактовність
Почуття гумору
Повага інших
Відмова від тиску та насильства
Визнання прав інших
Прийняття інших такими, які вони є
Взаєморозуміння

Анкета «Риси толерантної особистості»

Риси толерантної особистості	Риси, які у мене є	3 головні риси толерантної особистості	Уявлення групи про толерантну особистість
Інтерес до людей
Уміння слухати
Емпатія
Терпимість
Альтруїзм
Тактовність
Почуття гумору
Повага інших
Відмова від тиску та насильства
Визнання прав інших
Прийняття інших такими, які вони є
Взаєморозуміння

Джерело