Завершальним акордом різдвяно-новорічних свят є Голодна кутя, голодний Святвечір, надвечір’я Богоявлення або хрещенський святвечір, що відзначається 18 січня

Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять – постують. А вода, освячена в церкві – “вечірня вода” – вважається святішою, ніж з Водохреща, вона відганяє всяке лихо.

Існувало повір’я, що зібраний 18 січня сніг здатний зцілювати. Тому снігом вмивалися, а талу воду довго зберігали, використовуючи її для господарських цілей і навіть як ліки. Дівчата 18 січня часто вмивалися снігом, щоб зробити шкіру білішою і красивою.

Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. А на вечерю подають лише пісні страви – смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, “щоб хліб родився”.

Після вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і паліччям б’ють знадвору в причільний кут, примовляючи:

Тікай, кутя, із покуття,
А узвар – іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
А “дідух” – на теплий дух,
Щоб покинути кожух.

За народними повір’ями, у цей день варто засвітити рано лампу, щоб кури добре неслися, до того ж не можна голосно кликати птицю, щоб злі сусіди не почули й не наврочили.

Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити, а дітям – щедрувати. Щедрувальники носять із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку.

У деяких регіонах України хлопці щедрують виключно під вікнами дівчат на порі, якщо ж домівку з незаміжньою дівчиною обминули, це натяк на те, що їй ще зарано дівувати, вона ще мала.

Дуже давніх часів сягає вірування, що на це свято тварини говорять людською мовою, але підслуховувати ці розмови в жодному разі не можна, бо за таке Бог покарати може.

Джерело