Це потрібно живим...

Згадайте нас – бо ми ж колись жили. 

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка! 

Ми в цій землі житами проросли, 

Щоб голоду не знали люди вічно. 

Н. Виноградська

   Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947 років.    Коли люди гинуть від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану - це одне.Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворога, - це друге. Але коли люди гинуть від голоду - це зовсім інше. Особливо - голоду штучного, навмисно створеного владою.                  

 З метою гідного вшанування загиблих від геноциду Українського народу, вчиненого тоталітарним сталінським режимом 25 листопада для учнів 5 класу Нововасилівського НВК  був проведений урок – реквієм «З біллю у душі назад в минуле»

  П’ятикласники разом із класним керівником Кирик С. С. гортали нескінченну книгу пам’яті ,       у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражаючі сторінки, де смертельним шрифтом викарбовано слова: голод, голодомор.

Зі сльозами на очах учні слухали вірш «Це остання хлібина, остання?» 

А потім діти продемонстрували малюнки на тему «Щоб це ніколи більше не повторилось…».

      

Хвилиною мовчання діти вшанували пам’ять про тих, хто помер у страшних муках від голоду.  

А наостанок п’ятикласники запалили свічку пам’яті, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, які померли страшною смертю.

Пошли, Боже, царство небесне померлим з голоду людям нашим.

Вічна пам’ять, вічна пам’ять, вічна ваша пам’ять!

Душі їхні нехай оселяться  межи душами предків!

Вічна пам’ять, вічна пам’ять, вічна ваша пам’ять!

- Пам’ять про них буде жити од родудо роду, од віку до віку!  

    Вічна пам’ять, вічна пам’ять,вічна ваша пам’ять!